Зміна та спрощення правил усиновлення та опіки над дітьми в Україні

Дар'я Касьянова, голова правління "Української мережі за права дитини", національна директорка з розвитку програм "СОС Дитячі Містечка Україна":

“Навіть в умовах війни важливо розбудовувати систему опіки та усиновлення, влаштування дитини в прийомні родини або до будинків сімейного типу”
 

Зміна та спрощення правил усиновлення та опіки над дітьми в Україні почалися ще до повномасштабного вторгнення, але війна поставила перед нами нові виклики. 

Влітку 2023 року було ухвалене рішення про те, що дітей, які евакуйовані за кордон, можуть усиновлювати прийомні сім’ї або приймати дитячі будинки сімейного типу. Ми не знаємо, скільки триватиме війна, а законодавство країн Європи, крім поодиноких випадків, не дозволяє всиновлювати українських дітей, які тимчасово перебувають на території тої чи іншої країни, тому їхній статус “підвішений”. І наші родини або представники дитячих будинків сімейного типу тепер можуть встановлювати контакти і повертатися з дітьми в Україну.

Зараз законодавці шукають можливості забезпечити право дитини на сім`ю, і навіть в ухваленому законі про мобілізацію є норма, що усиновлювачі звільняються від мобілізації. 

Влаштування дитини в родину - це складна і комплексна тема. Перше, про що ми маємо думати - це безпековий фактор. Створена система фільтрів, які допомагають дізнатися про наміри тої чи іншої родини, яка хоче усиновити дитину, адже ми знаємо про поодинокі випадки шахрайства навіть в такій чутливій сфері. Також родини проходять навчання, на які залучені психологи, фахівці в соціальній сфері - щоб зрозуміти мотивацію сім’ї, природу бажання мати в родині дитину.

Над процесом усиновлення, звісно, має бути державний контроль, а громадські ініціативи мають допомагати покращувати умови та правила влаштування дітей в родини. Іноді процеси контролю за умовами проживання дитини відбуваються суто формально. По-перше, дуже мало людей готові працювати в цій сфері, а навіть якщо працюють, то стикаються з невеликими зарплатами та ефектом вигорання, працівники звільняються і на їх місце приходять нові, не дуже підготовлені люди. Звісно, ми не живемо в ідеальному світі, і навіть в дуже жорсткій британській системі контролю умов проживання усиновлених дітей бувають збої, головне як на них реагують і чи роблять висновки, щоб покращити систему. 

Також давайте розуміти, що інтернат  не забезпечує безпеку для дитини, більше того: в таких структурах дитина залишається «закритою».  Про те, що там відбувалося, ми можемо дізнатися лише за декілька років, коли людина вже стає дорослою і готова про це говорити. І, повірте, ми дізнаємось не дуже хороші речі. Тому навіть в умовах війни важливо розбудовувати систему опіки та усиновлення, влаштування дитини в прийомні родини або до будинків сімейного типу.

Наразі прийомних батьків не дуже багато, а дитячі будинки сімейного типу переповнені. Деякі з них мають проблеми, пов’язані з евакуацією, втратою житла, адаптацією на новому місці, також маємо брак патронатних сімей. Система складна та має недоліки.

Проте ми вже бачимо: багато дітей, які перебували в прийомних родинах або дитячих будинках сімейного типу, є більш соціалізовані та успішні в житті, ніж ті, які виходять із інтернатних закладів. Більше того, ми таких вихованців долучаємо до роботи в нашій сфері і вони самі розповідають про переваги сімейної форми виховання. Тому ми розуміємо, що особливо в умовах війни треба приділяти увагу прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, опікунам, усиновлювачам тощо, адже через агресію рф діти, втрачають біологічних батьків і кількість сиріт буде збільшуватись. 

Перебування дитини в сім’ї - це історія про базові індивідуальні потреби, а не команда “спати” від колектива в закладі. Для дитини важливо коли її чують. Один із хлопців, якого влаштували в родин,у ніяк не міг зрозуміти, чому мама з ним радиться і враховує його думку з того чи іншого питанн: він виріс в інтернатному закладі і такого в його житті не було. 

Вікторія Федотова, керівниця ГО “МАРТІН-клуб”

Тривалий час наша команда має справу з важкими наслідками виховання дітей поза сімейним середовищем. І ми не з книжок і чужих слів знаємо про те, як важко, а в деяких випадках неможливо виправити наслідки для  дитини такого, навіть економічно сталого виховання. Для дитини конче важливо мати близького дорослого, який до моменту дорослішання візьме на себе не тільки технічну відповідальність за життя і здоровʼя дитини. Ця доросла людина буде розділяти проблеми і радощі, слухати і спілкуватися, бути психологічною опорою для дитини. Така близькість неможлива з працівником закладу. У кожної дитини має бути «свій»  дорослий. А його відсутність - це тяжкі наслідки у вигляді неможливості довіряти людям, відсутності особистих кордонів, розлади уваги, депресії, самогубства, нерозуміння стосунків. І відсутність відповідного контролю з боку держави над ситуацією в інституціях стає причиною сексуального насильства над дітьми, недоглянутості і відсутності здоровʼя, поганої  освіти і розладів поведінки. 

До того ж, крім зазначених вад, утримання дитини в інтернаті коштує платникам податків у десятки разів більше, ніж утримання в прийомній сімʼї. 

Весь цивілізований світ виховує дітей в сімʼї, а заклади існують для допомоги сімʼї в особливих випадках. І питання лише часу, як швидко ми позбавимося радянських практик і почнемо дбати про своїх дітей краще за своїх ворожих сусідів.