ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА. Історія третя

Більше ніж пів року щоранку в центрі допомоги вимушено переміщеним особам ГО “Чисті серця. Калуш” нас зустрічає Ірина Сосонка.

Корінна калушанка, вона більше 12 років прожила у Львові. 

Своє 24 лютого Ірина не забуде ніколи. О  7 ранку - дзвінок від батька. Справа в тому, що у Львові Іра орендувала житло біля аеропорту. Тож перше, про що подумали її рідні - безпека. Тато попросив доньку повернутися в Калуш. 

До організації Ірину покликала сусідки - якраз приїхала перша допомога від українців, що живуть у Польщі.

Іра почала разом з іншими складати і впорядковувати гуманітарну допомогу. Допомога людям стала її потребою. 

У грудні 2021 року Ірина захистила дисертацію та отримала науковий ступінь  PhD за спеціальністю "Наука про Землю". До того ж за останній рік аспірантури здобула нову спеціальність у сфері інформаційних технологій. Але попрацювати не встигла -  через повномасштабне вторгнення.

• Спочатку в мене був  період страху, невизначеності, невпевненості. Звідусіль ішли  негативні новини, потрібно було себе зайняти, як фізично, так і морально. Від першого дня в організації відчула, що я не одна з такими думками. Далі зрозуміла: ділитися з кимось  - корисно,  це справді допомагає. Тут я знайшла знайомих, друзів, однодумців, таких самих волонтерів. Я спілкувалася з людьми, що приїхали з окупованих міст, із зони бойових дій, слухала їхні історії, намагалася розрадити. Проходити, проживати все, о відбувається, стало легше. Всі ми  переживаємо складний період, кожен по-своєму, різному. І кожен потребує зараз відчуття впевненості, стабільності, потребує допомоги. І я вірю: разом - подолаємо все, треба об’єднуватися. Тому наша організація і подібні до неї - дуже важливі, - ділиться міркуваннями Ірина Сосонка.