Найменшенькому з всіх, Ігорю Льовкіну, було 3 рочки, коли разом із братом Костянтином, якому виповнилось вже аж 9, вони приплентались до нас в соціальну службу, погрітися і поїсти гарячого. Весь десяток юних гостей смердів так, що в нас виідало очі. Умовою, за якою вони могли зайти в приміщення було залишити свою наркоту, клей і лак в пакетах, на підлозі в коридорі. Це аж ніяк не допомагало: запах ацетону, прикипілих до сідниць штанів, з’їдених чесоткою долоней, ніколи не бачивших води вух стояв стовбуром над будинком 83 по вулиці ботаніка Вавілова. Хтось з хлопців стукнув Ігоря по шапці, з неї вилетіла величезна хмара пилюки. «В нього мамку забрали в морг». Нас паралізувало. Як в морг?? Костя розповів, як він поїхав в Кировське додому, зайшов в хату, знайшов Ігорька і маму, яка спала на підлозі, обличчям до стіни. Братик був голодний вже давно, Костиль привіз йому хліба і мівіну. Вони поїли, полягали спати. Зранку Костя пішов знов гуляти, залишив Ігоря вдома. Прийшов ввечері, мама так і спала. Дитина зрозуміла, що щось не так, покликала сусіда, сусід міліцію. Мати була мертвою вже четверту добу. Костя часто бачив її нетверезою і вважав за щастя, що вона не чіпає їх і спить. Цього разу назавжди. Сестра хлопчиків Марина тоді вже жила в прийомній родині, і цей жах з братами не пережила. Діти дочекалися швидкої, потім вночи пішли пішки по трасі до Макіївки. Залишатись вдома не було сенсу: ані їжі, ані тепла, ані матері, ані свідомого дорослого, хто хоча б забрав в РОВД або лікарню. Наступного дня пообід вони вже сиділи у нас в службі і їли грибний суп... Ігоря віддали в притулок (Irina Sibileva, пам’ятаєш його?). А
Костя збігав і збігав, і оскільки дитина була не місцева, всім було начхати, не шукали.
Костя жив в Мартін-клубі час від часу. І у нас не витримував, зривався на вулицю «попИхати», був емоційним, добрим і дуже прив’язаним до кузбас-лаку. Цистерни з цією рідиною стояли в його рідному містечку на території зони. Хтось привіз його туди і не використав. Найобдарованіші бізнесові діти з ризиком для життя спускались всередину цистерни з лаком, вдихаючи випарований ацетон, нагрібали лак в пакети, привозили в Макіівку і продавали товаришам за гроші. Гроші витрачали на хліб і ...клей Момент. Ми влаштували вечірку, коли наші діти одного дня прийшли і пожалілись нам, що лак всьо, засох. Сталося то роки через два з моменту, коли перший з них відкрив цей грьобаний клондайк.
...одного разу ми грали з дітьми в театр, ставили домашню виставу про семеро козенят. Костя забрався під стіл, зображуючи маленького козлика, і звідти звернувсь до вовка: ану пішов звідси геть, зараз прийде моя мама коза, вона тобі таких звіздюлів наваляє за нас, що в тебе пузо лусне!
І ще Костя був єдиний, хто любив і міг читати.
Він повісився в тюрмі, коли йому було 17. Сів по звинуваченню у вбивстві, що насправді скоїла дівчина, в яку він був закоханий. Оксана на призвисько Шепелява із-за вродженої розщілини щелепи була вагітна від когось, але спала в теплотрасі поряд з Костилем. Одного разу від ревнощів на неї накинулась інша дівчина, і вона вдарила її ножем. Костя поїхав в зону за неї, і кажуть, що не пережив неволі.
Дівчина потрапила до нас напередодні нового року. Вона була на 8 місяці, з переломом ноги, який здобула, коли вистрибнула у вікно венерологічного диспансера, де лікувала сіфіліс. Її привезли міліціянти і медики з пологового, бо боялись знов шукати її по теплотрасах. Сталося це влучно на Різдвяну спіраль, під час проведення якої всі присутні діляться мріями про майбутнє. Оксана мріяла народити дівчинку в рожевому капелюшку, бути хорошою мамою, мати домівку і чоловіка... Через місяць ми знайшли її донечку серед кинутих новонароджених в лікарні. Мамі було 16. Не знаю про її подальшу долю.
UPD. Оксана померла від наркотиків в 20 років
Фото Andrej Naterer
