21 Декабрь 2017, 04:21

Деінституалізація – нове слово в системі порятунку дітей

В грудні ГО МАРТІН-клуб взяла участь у Міжнародному Соціальному Форумі "Деінституалізація: шлях від інституції до сім'ї", організованому Благодійною організацією "Львівська освітня фундація" за підтримки Фонду Джинджер Української Католицької Освітньої Фундації.

Метою форуму стало об'єднання зусиль недержавних та державних структур задля впровадження процесу деінституалізації на всіх рівнях. У рамках заходу значна увага була приділена інституту сім'ї, основним крокам на шляху виходу родини із кризи та створенню умов для повернення дітей в сім'ю.

 

Більш ніж 90 учасників зібралися на два дні, щоб обмінятися досвідом та зрозуміти суть реформи. Представниця національного офісу з реформи деінституціалізації при Уповноваженому Президента з прав дитини Маріанна Онуфрик в своєму виступі підкреслила, що деінституалізація це найважливіша умова дотримання прав дитини в Україні. Нажаль, сучасні державні заклади – це по суті місця несвободи дітей, де неможливо забезпечити повноцінний гармонійний розвиток, безпечні та сприятливі умови життя дітей.

Всю трагічність та безперспективність інтернатного життя яскраво проілюструвала в своєму виступі громадська активістка, випускниця Олешківського будинку-інтернату Ліна Дешвар: “Працівники позбавляли мене свят, бо я була для них виродок, вони так і казали, бо я маю інвалідність. Коли мене перевели до інтернату 4 профілю, то для мене було раєм, бо я була як всі, хоч і не мала того 4 профілю. Але і там дітей прив'язували і кололи психотропами. Мою подругу відправили в 18 в будинок престарілих, її життя вбито. Таких людей за незалежність України було 500 000. Я закінчила 2 Вузи, але я не маю прописки, я бомж. Кожного року таких як я, випускається 12000. Їм краще бути в зоні, або на трасі, або просити на базарі гроші. Я бачила жорстокість інтернатів 12 років. Кожні три дні помирає 1 дитина в інтернаті. Я знаю це, моя кімната була навпроти морга. Коли я вийшла з інтерната, я не могла зварити собі гречку і боялися вийти за поріг одна”.

 

Учасники форуму обговорювали іноземний досвід деінституалізації, та проводили паралелі з українськими реаліями. Багато уваги приділили питанням психологічної та соціальної підтримки біологічних сімей у громаді та створенню інституту професійного батьківства.

Голова МАРТІН-клубу Вікторія Федтотва свій виступ присвятила сім’ям у складних життявих обставинах, точніше тому, як важливо уникати осуду в роботі з ними.

Форум зачепив тему першопричини потрапляння дитини в інституційний заклад - кризи, що виникає у сім'ї.  У рамках зустрічіблизько 90% учасників погодилися з тим, що майбутнього в інтернатах шукати не варто. Однак, цього не достатньо для впровадження масштабної реформи. Просвіта суспільства дуже потрібна.

Тому почути думку кожногоз представників різноманітних організацій, які допомагають дітям та кризовим родинам, дати можливість висловити своє бачення для того, щоб зробитиспільну роботуякісноюі пришвидшити процес деінституалізації – мета подібних заходів.